коми Flashcards
Між однорідними членами речення, не з’єднаними сполучниками
кома ставиться:
Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії (Нечуй-Левицький).
Тут, на цих вуличках, дозрівала його класова свідомість, тут він переймався недолею голодних, безправних, безробітних (Федорів).
Це ж могло наступити нині, завтра, позавтра… (Кобилянська).
Світло сяйною хвилею хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах (Гуцало).
Два або кілька прикметників-означень однорідні:
а) Коли вони характеризують предмет в одному плані (при переліку різних особливостей або якостей предмета):
Дивом див було, що те пискляве, рожеве, безпомічне — то і є людина (Гончар).
б) Коли вони показують різні споріднені ознаки предмета (позитивні або негативні риси, розміри предмета тощо):
Немає матусі! У глухій, темній могилі вона (А. Тесленко).
Його очі замиготіли зимним, неприязним блиском (О. Кобилянська).
І вся вона на видноті — ставна, вродлива (Б. Харчух).
в) Коли друге й дальші означення підсилюють, уточнюють або пояснюють перше:
Якось раз над містечком стояла тиха, місячна, літня ніч (І. Нечуй-Левицький).
Твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він [Остап] затис кулак і погрозив на той бік річки (Коцюбинський).
Коли прикметники-означення характеризують предмет у різних планах, то такі прикметники неоднорідні й кома між ними не ставиться:
Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (І. Нечуй-Левицький).
Ми їхали порожньою рудуватою дорогою (Вал. Шевчук).
В ранковому березневому затуманеному повітрі пахли вишневі садки (Б. Харчук).
Неоднорідні означення частіше стоять перед іменником, зрідка — після нього:
Усе застеляла мла вечірня пахучая (Марко Вовчок).
На чорній зритій землі по краях поплуталась огудина суха гарбузова (А. Головко).
Не слід розглядати як однорідні й відокремлювати комами:
а) Два однакові за формою дієслова, що означають дію та мету її: піду подивлюся; сядьмо поміркуймо тощо.
б) Два однакові або близькі значенням слова, з яких друге вжите з запереченням не, якщо таке словосполучення становить зміст одне ціле (жду не діждуся; дивишся не надивишся; дишеш не надишешся; вовк не вовк і под.):
Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем! (І. Нечуй-Левицький).
Між однорідними членами речення, з’єднаними двома або більше однаковими сполучниками: і…і (й…й), ні…ні (aнi…ані), то…то (не то…не то), чи…чи (чи то…чи то), або…або:
кома ставиться:
А тим часом місяць пливе оглядать
І небо, і зорі, і землю, і море (Шевченко).
Ні зради яд, ні танки, ні гармати
Не допоможуть ворогу в бою (Сосюра).
Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Марко Вовчок).
Доля — наче примхлива дівчина: то пригріє, то знов остудить (Вс. Шевчук).
Чи то садок видніє, чи город, чи поле? (Панас Мирний).
Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде (Коцюбинський).
Примітка 1. Коли частина однорідних членів з’єднана бсзсполучниково, а частина — повторюваними сполучниками і (й), та (=і), кому ставиться між усіма однорідними членами, у тому числі й між першими двома (перед першим сполучником):
Я пам’ятаю вчительку мою, просту, і скромну, і завжди спокійну (Сосюра). Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, сонцем душу жадібну налий! (Симоненко).
Якщо однорідні члени речення зв’язані сполучниками і (й), та (= і) в пари, то …
перед сполучниками коми не ставляться, а пари відокремлюються комами:
Життя — це ріка, в якій попутно й навально тече минувшина й теперішність, добро й зло, правда і кривда (Федорів).
Коли сполучники і (й), та (= і), або, чи не повторюються
кома перед ними не ставиться
Було як заговорить або засміється — і старому веселіше стане (Марко Вовчок).
Картина була надзвичайна, неначе сон чи казка (Довженко).
Коли два слова, перед кожним з яких стоїть сполучник і або ні, становлять єдиний усталений вислів, то …
кома між ними не ставиться: і так і сяк, і туди і сюди, і вдень і вночі; ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні се ні те, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо тощо.
Кома не ставиться також між двома однорідними членами речення, що з’єднуються повторюваним сполучником і утворюють тісну змістову єдність (звичайно такі однорідні члени не мають при собі пояснювальних слів):
А потім і щастя і горе обірвались так раптом (Леся Українка).
Між однорідними членами речення, з’єднаними протиставними сполучниками а, але, однак, проте, а проте, зате, та (= але), так, хоч (хоча):
кома ставиться:
Задер голову Баглай, стежить, як поволі, але вперто підіймаються голуби над собором (Гончар).
Хоч живемо з пучок, а проте й для нас є місце у церкві (Коцюбинський).
Тече вода в синє море,
Та не витікає (Т. Шевченко).
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю (Пісня).
З виду дід був… столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний).
Перед сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які приєднують до попередніх членів речення ще один елемент:
кома ставиться:
Давид роздягся, шинель на ключці повісив, і будьонівку (Головко).
Зазеленіли луги, ще й дібровонька (Пісня).
Перед другим з парних сполучників не тільки… а й (не тільки… але й, не тільки… а ще й, не тільки… але також і), як… так і, не так… як, хоч… але (та), не стільки… скільки, що вживаються при однорідних членах речення:
кома ставиться:
Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи (Коцюбинський).
Як російська, так і європейська критика все частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (Коцюбинський).
Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять (Т. Шевченко).
Перед словами а саме, як-от, як та ін., що стоять у реченні з однорідними членами після узагальнюючих слів:
кома ставиться:
бачити рядом із такими талановитими виставниками «Наталки Полтавки», як Кропивницький, Саксаганський, Садовський, Затиркевич, і Вас, наша зоре! (Панас Мирний).
Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля.
При повторенні слова для означення великої кількості предметів, тривалості дії, для підкреслення згоди або заперечення тощо:
кома ставиться:
Все, все згадала в ту хвилину! (Довженко).
Рости, рости, моя пташко,
Мій маковий цвіте (Шевченко).
Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! (Костенко).
Для виділення звертань і зв’язаних з ними слів
кома ставиться:
Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тільки камінь має! (Воробкевич). Народе мій, ясна любове, Ти волю лиш яви свою — Поклич, — а серце вже готове За тебе згинути в бою! (Павличко). Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (Франко).
Де ж ти дівся, в Яр глибокий
Протоптаний шляху? (Шевченко).
Після вигуків, якщо вони вимовляються з окличною інтонацією меншої сили, ніж наступні слова в реченні
кома ставиться:
Після вигуків О, ой, коди вони інтонаційно тісно зв’язані з дальшим звертанням (тобто після них немає паузи)
комою не відокремлюються:
О люде мій бідний, моя ти родино,
Брати мої вбогі, закуті в кайдани! (Леся Українка).
Ой волохи, волохи,
Вас осталося трохи (Шевченко).
Після ну, ой, ах і т. ін., ужитих для підсилення
кома не ставиться:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого (Шевченко).
Ой летіла гуска додому —
Та впала, як грудка, додолу (Драч).
вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:
(Особові займенники — займенники, які вказують на предмет, але не називають його.
До групи особистих займенників входять такі слова, як я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони.
Займенники 1-ї і 2-ї особи (однини чи множини) можуть вказувати на певні особи, наприклад, на співрозмовника (я, ти, ви, ми).
Займенники 3-ї особи (однини чи множини) вказують на тих або того, хто не бере участь у діалозі, або на предмет (він, вона, воно, вони).)
Не відокремлюються
Ой ти, дівчино, З горіха зерня, Чом твоє серденько — Колюче терня? (Франко). Гей ти, поле колоскове, молодість моя! (Сосюра).
Після стверджувальних слів так, еге, гаразд, (а)якже, авжеж та ін., заперечення ні, запитання що, а також підсилювального що ж, коли безпосередньо за цими словами йде речення, яке розкриває їх конкретний зміст:
Так, це була вона, його земля,
Про неї він співав і нею марив (Павличко).
Еге, я правду вам казав (Гребінка).
— Земляка свого бачили?.. — Аякже, бачив (Головко).
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні (Леся Українка).
Що, титаря вбили? (Шевченко).
Що ж, отак і проходить вечір,
По-лисячому тихо, без стуку (Б. Олійник).
Увага. Слід відрізняти стверджувальні слова так, гаразд від прислівників так, гаразд, після яких кому не ставимо:
Так ніхто ще не вірив у мене! (Г. Чубач).
Гаразд ідуть наші справи.
Так само слід відрізняти заперечення ні від повторюваного сполучника ні (див. п. 2).
Треба хліба людині й металу, Треба музики і п’єдесталу, Та, мабуть, над усе до загину Треба віри людині в людину (Забаштанський). І, можливо, моє серце-проміння Зловить в свої долоні дитина І всміхнеться (Братунь). А в хлібороба, звісна річ, роботи — як води, від снігу до снігу (Федорів).
З Копачів я, бачте, родом (Білоус).
Погане, я чував, життя собаче,
Недобре ж і Вовкам (Глібов).
Вставними найчастіше бувають такі слова й словосполучення:
бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, справді, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші.
Слід відрізняти вставні слова та словосполучення від подібних до них слів, які є членами речення й комами не виділяються:
У нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови (М. Рильський).
Але: Концерт звичайно закінчується о 10 годині.
Ці слова, до речі, викликають сумнів.
Але: Ці слова сказано до речі.
